На состоявшемся 19-го марта пленуме Сумского ГК КПУ, посвященному претворению решений 49-го съезда КПУ в жизнь, коммунисты высказали пожелание изложить современную ситуацию в стране, области и городе, что мы и сделали, предоставив слово делегату съезда, депутату Сумского областного совета А.С. Телетову, ...
Олігархічні війни
Останнім часом в Україні взагалі і на Сумщині зокрема відбулося багато подій. Олігархічні клани зійшлися між собою у смертельній сутичці, на кону в якої ми з вами, тобто весь український народ. Чого тільки варте захоплення офісу “Укртранснафти” бойовиками Коломойського, незаконним озброєним військовим формуванням, чим тільки підтверджується наявність кількох банд (banda з італійської – група озброєних людей, що спільно здійснюють злочинні дії), готових  битися як між собою, так і зі збройними силами України, відстоюючи інтереси свого “батька”, як й було на Вкраїні століття тому.
Прихвостні олігархів, так звані народні депутати, раніше просто психічно неврівноважений, а нині батько сина-мажора, що насмерть задавив людину, Ю. Луценко, кілька разів засуджений представник сексуальних меншин О. Ляшко, незаконно отримавший квартиру за рахунок чорнобильця О. Медуниця, колишній інструктор Зарічного РК КПУ О. Сугоняко та інші з одного боку на всіх рівнях проклинають Путіна, Росію, з іншого закликають до діалогу, а тим часом виконавча влада запрошує 300 інструкторів із США для навчання національної гвардії (у Німеччині 30-40 рр. минулого століття роль національної гвардії виконувало СС), а потім Президент знову пояснює, що він не “American boy” і діє виключно в інтересах України і просить знизити ціну російського газу до 250 доларів за 1000 м. куб.
У телеефірі рекомендованого Президентом для перегляду в Україні російського каналу “Дождь” (за своє немале життя я не пам'ятаю, щоб хтось із лідерів країни рекомендував, що дивитися, я що – ні) американський журналіст Шустер чітко вказав, що і чеченський батальйон воює на боці української армії, і що нацистські символи гуляють по країні, і що молодики з цими символами постійно залякують українців сходу фізичною розправою, і і що “... міліції потрібно боятися набагато більше, ніж ополченців”, і що українська армія постійно мародерствує, про що йшлося й на останніх політичних ток-шоу.

Змова проти вчених
Останньою краплею стало бажання влади добити українську науку, яка замість націоналізації підприємств чи повернення десятків мільярдів вкрадених у нас з вами доларів, про що волали на Майдані, вирішила забрати у працюючих після досягнення пенсійного віку вчених, таким, до речі, є лише кожний тисячний українець, наукові пенсії.    
Коли за тебе написали дисертацію, то ти не розумієш, що таке  наука. Ви вірити, що можна захистити дисертацію працюючи народним депутатом? Я, як доктор економічних наук і кандидат технічних, що присвятив науці життя, – не вірю! Таку дисертацію В. Шульги я бачив, її змістом, переглядаючи автореферат роботи, обурюються навіть професори з його ж партії, даючи їй оцінку: “Гірше за бакалаврську роботу”. І це відбулося не колись, а 31 березня минулого року в КНУ ім. Т. Шевченка, коли згаданий суб'єкт був народним депутатом і виконував обов'язки губернатора. Саме так “захищалися” Г. Дашутін, Ю. Тимошенко, В. Щербань, В. Ющенко, В. Янукович, А. Яценюк. Безумовно, в них складається враження, що це дуже легко, наприклад, як написати контрольну роботу чи списати реферат з Інтернету.
Щодо пенсій, поясню для тих, хто не розуміє. Вчені більше десяти років сплачували додатковий податок, щоб одержати наукову пенсію, інтенсивно працюючи все життя, впроваджуючи в практику результати досліджень, що давали багатомільйонні ефекти, а тепер їх змушують або перейти на пенсію за віком й працювати науковцем без усякої надії в майбутньому одержати таку ж наукову пенсію, як раніше, бо зменшать її відсоток, або взагалі завершити наукову діяльність. На сьогодні докторів наук пенсійного віку – 60%. Хто ж буде передавати знання аспірантам і студентам? Тобто влада усіма силами наближує деіндустріалізацію країни, знищення аграрної, медичної науки (тільки медичних науково-дослідних інститутів в УРСР будо 55), що були візитівкою Радянської України і зумовлювали її інноваційний розвиток, банківської справи тощо. Аграрні, медичні університети та ВНЗ Національного банку, що цілком резонно мали подвійне підпорядкування, передбачається повністю перепідпорядкувати Міністерству освіти України.
Рівень керівних кадрів сучасного Міністерства освіти загальновідомий. Їх божевільні проекти стосуються заборони вивчення російської мови як іноземної (тепер вона й не “друга державна”, й не “іноземна”, хоч нею спілкується більше половини громадян України), й бажання скасувати студентську стипендію взагалі, й постійно скорочувати бюджетні місця у провінції (хто ж після цього поїде туди працювати?) за рахунок підвищення таких у київських ВНЗ, й зробити навчання в 9-11 класах середньої школи платним та багато чого іншого.
Безумовно, скорочення ВНЗ потрібно. Але почніть з Києва, в якому на сьогодні нараховується до сотні ВНЗ, зменшіть їх кількість до двох десятків (рівня 1990-го року), а потім, поступово, переходьте до регіонів. За новим Законом України “Про вищу освіту” від 01.07.2014, № 1556-VII самостійність ВНЗ збільшується. У Сумській області взагалі наявних ВНЗ замало. Не піде на це влада, бо її мета зробити Україну сировинним додатком Заходу, змусивши кращих наших співвітчизників залишити Батьківщину, а тих, хто залишиться, – виконувати найбрудніші й найнекваліфікованіші роботи. Ввезення ж в Україну капіталу, що сучасна влада називає зовнішніми інвестиціями, якраз і має на меті використання дешевої робочої сили, що не тільки не допоможе нашій країні, а вже остаточно й назавжди призведе її до рівня слаборозвинутих бананових республік.   
Але найгіршим є навіть не різке зменшення науковців, що бажають повністю “відпочивати”, вони це право завоювали усім своїм життям, а те, що не передбачається навіть можливості роботи на пів-, третину, четверть ставки тощо із збереженням пенсії. А на тих, хто бажатиме все-таки працювати на повну ставку, зберігши пенсію за віком, влада передбачає нацькувати молодь тезою: “Дивись, цей старий (ра) професор займає твоє місце...”    

Що спільного у Януковича з Яценюком
Перед президентськими виборами 2010-го року в славнозвісній телепередачі “Вечірній квартал” прозвучало запитання: “Що спільного у Януковича з Яценюком, що обидва на “Я”, “Ні, обидва “На йо...”. Ще в 2007-му році, коли “цивілізований Захід” вперше зробив ставку на “кролика”, цей ненормативний термін був зрозумілий всім, пам'ятаєте брудно-коричневі намети (тільки в Сумах за передвиборчу кампанію Арсенієм Петровичем було витрачено більше 1 млн. грн., тобто по Україні в цілому – за найменшими підрахунками більше 30 млн.). І звідки в скромного банківського службовця такі гроші?
Насправді ж все виявилося набагато гірше. Голова державної фінансової  інспекції України М. Гордієнко в телеефірі Shuster-live та підсумкової щотижневої політичної програми на телеканалі Інтер оприлюднив результати перевірки, за якими за кілька місяців 2014 року урядом Яценюка вкрадено вдвічі більше коштів, ніж за увесь 2013 рік урядом Азарова. Не потрібно бути фахових економістом, щоб зрозуміти, чому ми зараз так живемо. І справа у зниженні рівня життя українців зовсім не в розв'язаній у країні громадянській війні (ми ж бачимо, що ні додатковий військовий податок, ні благодійність, ні виділені кошти з бюджету до української армії просто не доходять), не в необґрунтованому зростанні цін, не в галопуючому безробітті (скорочено близько 400 тис. робочих місць), навіть не у штучно завищеній вартості долара (він має бути максимум – 12 грн.). Крадуть набагато більше, ніж за президентства В. Януковича. Може, на Сумщині краще?

Останній із БЮТівців
Після того, як обласний депутатський корпус покинули І. Купрейчик та В. Шульга, серед політичних невігласів залишився лише Микола Вікторович Полілуй.  
Это       Коля      Полилуй,
А  какой  у  Коли  . . .  лоб,
Коля представляет БЮТ,
Они нас давно  . . . взахлёб
Целовать   готовы    всех,
Верных     юлиной    косе.
Цей віршик було написано, коли М. Полілуй балотувався до Верховної Ради. Полілуй за життям типовий невдаха. З нього не вийшло ні вченого, хоч він і закінчив аспірантуру, ні толкового бізнесмена (хоч вій так нахапав власності і в Шостці, і в Сумах, і в Києві, що ввесь час плутається, де живе), ні політика, за два терміни перебування в Сумській облраді він визначився непослідовністю, постійними пропусками планових засідань комісії, лобіюванням М. Клочка на посаду голови облради та В. Шульги на посаду голови ОДА й показовими істериками на камеру під час відвідування сесій юнаків у камуфляжі та з саперними лопатками, провокуючи їх на відкритий терор проти інших депутатів обласної ради.
Наведемо лише такий приклад. Зараз нова влада хоче відібрати в обласної громади 140 об'єктів комунальної власності і за безцінь віддати їх “своїм”. Для з'ясування минулих порушень колишнім головою управління майном було створено депутатську групу, до керівництва якої увійшли славнозвісний І. Боршош і “наш герой” М. Полілуй. Думаєте за місяць група щось зробила? Ні на йоту. Але в місцевому телеефірі та у газетах він постійний гість. Місцева жовта преса: “Данкор”, “Панорама”, Сумське обласне телебачення та “Відікон” цинічно заявляють: “Платіть гроші і Ви виступатимете!”. Що ж, воістину “гроші не пахнуть”, як у стародавньому Римі заявив імператор Веспасіан синові, коли той обурився наміром батька брати гроші за відвідування міських туалетів.       
До грудня 2013 року Коля Полілуй взагалі не відвідував Сумську обласну раду, останнім часом зачастив, але постійно запізнюється приблизно на годину, приходить під кінець і, як правило, приводить із собою натовп для пояснення, який він герой. У колег-депутатів складається враження, що він дуже хоче обратися головою Сумської обласної ради; сумнівно з його 7% на останніх парламентських виборах.
До речі я, як член Ради Української асоціації з маркетингу, професор однойменної кафедри Сумського державного університету, одним з перших на Сумщині викладаю маркетингові предмети та маю численні публікації з проведення відповідних досліджень, декілька разів свого часу і зараз пропонував провести опитування з виявлення рейтингу кожного з депутатів таким посадовцям: голові облради, заступниці голови, профільним фахівцям – марно.   

Обласна влада
В умовах перемир'я, коли, за словами журналіста Матвія Ганапольського, замість 30-40 чоловік, що гинули щоденно, гине 1-2 людини на тиждень, хоч і це, безумовно, жахливо, бо найвищою цінністю на нашій планеті є людське життя, сумська влада не зробила нічого ліпшого, ніж запропонувати визнати Росію агресором. Цю явно провокаційну в умовах дії Мінських домовленостей постанову в обласній раді не підтримали тільки комуністи. Тут і дурню зрозуміло, що більшого подарунка тим, кому “війна мати рідна,” не може бути: єдина в Україні область, що межує з трьома російськими областями, вважає росіян ворогами. Ну, по-перше, це не зовсім так, або зовсім не так. Переважна більшість мешканців Сумщини за прямим включенням на одному з телеканалів підтвердила, що це рішення тільки поглибить протистояння в суспільстві. По-друге, все наявніше і наявніше бажання Києва провести так звану адміністративну реформу, ліквідувавши більшість областей України і в першу чергу таких, як Сумська, що не була за царини губернією, а частинами територій входила в Харківську, Чернігівську та Полтавську. Перші виступи з цього питання горезвісного народного депутата О. Медуниці, що принаймні студентів класичного університету кинули в шок, тільки підтверджують це. В Сумській області залишиться лише п'ять адміністративних одиниць.
Вже чверть століття адміністративна реформа на Україні задумується для збільшення грошових потоків в центр і полегшення розкрадання державного бюджету. Тут влада любить посилатися на польський досвід. Дійсно, подібна реформа пройшла і в Польщі. Але після неї в Польщі з населенням понад 30 млн. громадян залишилося з 50 тільки 16 воєводств, що приблизно відповідає населенню України, що припадає на одну область. Тобто такий розподіл можна вважати оптимальним.
Але ні. Можна лише здогадуватись зміст чергового інструктажу Президента П. Порошенка у США: “Peter, зроби як у Сполучених Штатах. У нас 300 млн. населення на 50 штатів, тобто в середньому 6 млн. чоловік на кожен з них. Зроби так і в себе: 40-45 мільйонів поділи на 6 і в тебе вийде 6-7 губерній. Це, наприклад, будуть: Галичина, Слобожанщина, Полісся, Лукомор'я, Київ, Придніпров'я із центром у Дніпропетровську та залишками Донецької і Луганської області, безумовно, Вінниччина із сусідніми областями”. – Буде зроблено, sir. Саме тому ніхто з Києва і не наполягає на обранні голови Сумської обласної ради (на сьогодні три з чотирьох керівних місць – вакантні), а на місця заступників Сумської ОДА замість кваліфікованих та досвідчених сумчан призначено так званих варягів.     
 
Варяжські гості
Коли В. Щербань привіз до Сум 1-им помічником декого Руденка з Київщини, сумчани цілком справедливо обурювалися. Так чому ж сьогодні, коли заступниками стали такі ж гастролери, всі мовчать? І. Купрейчик я знаю, точніше “не знаю” по дворічній роботі у обласній раді. Так само, як і у М. Полілуя, у 2010-2012 роках жодного виступу, жодного запитання, жодного поданого запиту. Вона є мешканкою Харківської області із незрозумілими біографією та родом занять. За два роки “роботи” у Верховній Раді взагалі нічим себе не проявила – буцімто і не було її зовсім. Навіть її колеги по БЮТу вже згадані В. Шульга та О. Медуниця “чесно відпрацювали”: перший увесь час їздив провідувати “хвору” Ю. Тимошенко до харківської залізничної лікарні, другий – “відповідав за охорону 1,5 м трибуни” під час заворушень у Верховній Раді.
Новий перший заступник голови Сумського ОДА О. Марченко взагалі “темна конячка”. Можна передбачити, що, не втовпившися ні до Верховної Ради, ні до Уряду, ні до Адміністрації Президента, його кинули, як казали раніше, “на пересидіння” до провінції. Кажуть, що в нього дві вищі освіти. Сумчан цим ні здивуєш, ні налякаєш. Наприклад, у Сумах кожний третій з людей не пенсійного віку має два та більше дипломів про вищу освіту.  
Чим закінчували варяги на Сумщині, думаю, всім відомо.

Слабенький мер
Інакше Сумського міського голову й не назвеш. Сумчани кажуть, що якщо Г. Мінаєв був дурнем із ініціативою, то О. Лисенко просто ... Жодного питання у місті він вирішити не в змозі. Це стосується і вирішення проблем із злочинно завищеними тарифами на опалення 1 кв. м площі в Сумах – 11,73 грн. у порівнянні, наприклад, із Львовом – 6,08, Івано-Франківськом – 5,69, або, як ви вже певно здогадалися, Вінницею – 6,25 грн.; і з пасажирським транспортом – це ж додуматися, прийняти рішення вночі та ще й не виконати рішення суду; і з міськими об'єктами відпочинку; і, навіть, з вивезенням сміття – навіть сміттєві баки покрали!!! Я вже не кажу про злочини його депутатів-однопартійців, які він обережно приховує.
А як за минулої влади О. Лисенко горлопанив, що як тільки знесуть пам'ятник В.І. Леніну в Сумах – все буде гаразд. А пам'ятаєте, як майбутній голова міряв калюжі лінійкою? Але що ця калюжа у порівнянні з купою снігу на центральній площі міста? І навіщо її розгребли трактором? Аби протрималася купа до наступної зими, то, можливо, й до Книги рекордів Гіннеса Суми занесли б. І на віки залишилося б: “За часів мера О. Лисенка в обласному центрі на сході України м. Сумах створено постійно діючу снігову гору”. І ще дуже цікаво як пан міський голова аргументує самовільне встановлення прапору українських колабораціоністів біля занедбаного молодіжного центру «Романтика»?   
За останні півроку щодо всіх цих сумських негараздів я подав з десяток запитів і звернень до міського голови з великою кількістю пропозицій вирішення міських проблем. Не те, щоб хоч раз запросити мене, як обласного депутата з групи “За Суми”, чи як вченого-економіста, чи як політика з 40-річним стажем для покращання стану справ, жодної тямущої відповіді я не одержав. І навіщо сумчанам такий мер?  
21 березня у ...  ДК “Хімік”, певно, ближче до центру міста місця не знайшлося, відбувся перший і дуже схоже на те, що останній звіт Сумського міського голови О. Лисенка перед громадою.

Замість епілогу
Досить сумно все це. Якщо народ не схаменеться й не зрозуміє, що лише комуністи захищають права людей найманої праці та інші малозахищені верстви населення і не проголосують за нас на наступних місцевих виборах, жити буде ще гірше.

О.С. Тєлєтов, 
депутат Сумської обласної ради,
докт. екон. наук, професор